Запорізький Січовий колегіум-інтернатЧетвер, 24.08.2017, 10:37

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | "Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів" - Форум | Реєстрація | Вхід
[ Нові повідомлення · Учасники · Правила форуму · Пошук · RSS ]
Сторінка 1 з 212»
Форум » Ви-перемогли, ми-памятаємо! » "Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів" » "Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів" (присвячений 65-й річниці від дня Перемоги у Великій Вітчизня)
"Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів"
dominic28Дата: Вівторок, 27.04.2010, 16:58 | Повідомлення # 1
Лейтенант
Група: Администраторы
Повідомлень: 64
Нагороди: 4
Репутація: 2
Статус: Користувач
За ініціативи Міністерства освіти і науки України у квітні-травні 2010 року в усіх навчальних закладах України і Росії пройде єдиний урок Пам'яті, присвячений 65-й річниці від дня Перемоги у Великій Вітчизняній війні за участю ветеранів Великої Вітчизняної війни. На виконання зазначеного плану на сайтах державних позашкільних навчальних закладів Українського державного центру позашкільної освіти (www.udcpo.ucoz.ua/index/den_peremogi/0-29) та Національного еколого-натуралістичного центру (www.nenc.gov.ua/1021.html) створено веб-сторінку "Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів", на якій вшановується пам'ять захисників Вітчизни.

Всі бажаючи мають можливість у режимі форуму розміщувати інформацію про участь у війні членів їх родин, фото із сімейних архівів, розповіді та фоторепортажі про зустрічі з ветеранами війни, реферати й науково-дослідні роботи, власні літературні і мистецькі твори, присвячені 65-річчю Перемоги.

 
juliaДата: Неділя, 17.10.2010, 18:05 | Повідомлення # 2
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Чи потрібна людям війна?
Чи потрібна людям війна,чи приносить вона корить народам?
На це питання відповідь намагалися дати люди не одного покоління протягом багатьох століть.
Ще з давніх-давен люди відвойовували один у одного землі,майно,бо хотіли створити на певній території свою державу,збагатитися.
Але ті війни,що відбулися в ХХ столітті,були не заради пристосування до життя,а задля того,щоб просто вбити,виразити свою злість і збагатитися.Це страшно,бо куля на війні-це хижий звір,якому немає різниці,кого вбивати.

Дуже прикро що людина що виготовилючи зброю,беручи її до рук і застосовуючи,не думає що мішеню може стати вона сама,її мати чи дитина.
Тютюнник Юлія 11-А

 
NastyaДата: Понеділок, 18.10.2010, 16:16 | Повідомлення # 3
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Війна... Від цього слова серце наповнюється скорботою, тугою, щемом!
Вже багато поколінь вона персоніфікує ненависть і страх, біль і смерть. Шістдесят п'ять років пройшло з тих пір, як закінчилась сама жорстка
і кровополитна війна.
Мільйони солдат поклали своє життя на алтар, задля того, щоб ми могли жити у вільній і незалежній державі.
Війна- це породження зла. Людського зла... Поєднання слів "людина" і "війна" суперечить усім людським цінностям і моралі.
Адже людське життя- це цілий всесвіт. Жернова війни перемелює їх тисячами!
Портна Анастасія 11-А
 
СолнышкОДата: Понеділок, 18.10.2010, 20:20 | Повідомлення # 4
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
У дитинстві в молодших класах на уроці історії я засинала!Мені було не цікаво...
Говорячи про велику Вітчизняну Війну, вчитель звертався до схем,таблиць і показував карти зі стрілками!
І тільки сьогодні я розумію, що за усим цим стояли справжні люди, хлопчики та дівчатка, молодші за мене, котрі билися за Батьківщину, гинули за неї, за наше сьогодення, за наше життя!
Щороку я ходила на парад. Мені подобалося дивитись, як блищать ордени на сонці.
Дітям купували кульки та прапорці, дарували квіти.
Я тільки не могла зрозуміти, чому про це свято кажуть зі сльозами на очах.
Тепер я усе розумію.
Батківщина одна - одна на всі часи!!!

Морозюк Олена 11-А

 
АлёнкаДата: Понеділок, 18.10.2010, 20:23 | Повідомлення # 5
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Війна - це горе, сльози. Які не обминула кожний будинок, принесла лихо: матері втратили своїх синів, дружини - чоловіків, діти залишилися без батьків. Тисячі людей пройшли крізь горно війни, випробували жахливі мучення, але вони вистояли й перемогли. Перемогли в найважчій із всіх війн, перенесених дотепер людством. І живі ще ті люди, які в найтяжких боях захищали Батьківщину. Війна в їхній пам’яті спливає найстрашнішим сумним спогадом. Але вона ж нагадує їм про стійкість, мужність, духу, дружбі й вірності!

Наталуха Альона 11-А

 
DiankaДата: Вівторок, 19.10.2010, 08:09 | Повідомлення # 6
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Історія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?
Різні часи, різні масштаби, різна зброя(від кам’яної сокири до міжконтинентальної ракети) - та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна - це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти.
Найбільшим лихом ХХ століття була для України, як і для багатьох інших країн світу Друга світова війна. Для нас це вже історія. Але і сьогодні ця війна вривається часом у наше життя іржавими мінами і снарядами, що досі не втратили своєї зловісної сили.
Немає тепер для жодного народу питання найгострішого, важливішого, ніж збереження миру, забезпечення головнішого для кожної людини – правда на життя, можливість щасливо жити й працювати в рідному краю.
Життя у людини лише одне, і воно не повториться. Ніхто не має права забирати життя іншого, бо немає більшої цінності у світі, ніж людське життя.
Білоцька Діана 11-А


Додано (19.10.2010, 08:09)
---------------------------------------------
Історія людства рясніє війнами. Чи був хоч один день, коли ніде на планеті не точилася війна?
Різні часи, різні масштаби, різна зброя(від кам’яної сокири до міжконтинентальної ракети) - та лишалася сутність. Адже так чи інакше, війна - це лихо, незалежно від того, визвольна вона чи загарбницька, бо страждають прості люди, плачуть матері і вдови, зростають сиротами діти.
Найбільшим лихом ХХ століття була для України, як і для багатьох інших країн світу Друга світова війна. Для нас це вже історія. Але і сьогодні ця війна вривається часом у наше життя іржавими мінами і снарядами, що досі не втратили своєї зловісної сили.
Немає тепер для жодного народу питання найгострішого, важливішого, ніж збереження миру, забезпечення головнішого для кожної людини – правда на життя, можливість щасливо жити й працювати в рідному краю.
Життя у людини лише одне, і воно не повториться. Ніхто не має права забирати життя іншого, бо немає більшої цінності у світі, ніж людське життя.
Білоцька Діана 11-А


 
YuliaДата: Вівторок, 19.10.2010, 08:12 | Повідомлення # 7
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Війна... Війна... Лише п'ять літер, а скільки сліз і горя. Війна... Лиш чуєш це слово і вже здригається земля. Як мало залишилося тих, хто може розказати нам про ті страшні часи. Але я знаю точно є один очевидець, який відчув на собі цей дах, ці вибухи снарядів, ці ріки крові й сліз. Земля приймала у свої обійми людей, загинувших у бою. Вона - німий очевидець. Земля все бачила і відчувала, страждала й гинула з людьми. Ковтун Юлія 11-А клас
 
HelenДата: Вівторок, 19.10.2010, 16:18 | Повідомлення # 8
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
У дитинстві я любила слухати спогади мого дідуся про війну. І війна уявлялася мені зовсім не страшною і, може, навіть по-своєму романтичною. Дід любив згадувати своїх фронтових друзів, перемоги в боях і часто розповідав про те, як наші війська увійшли до Берліна і які почуття охопили його в той незабутній ранок 9 Травня, коли він довідався, що настав День перемоги.
Подорослішавши, я зрозуміла, що багато про що дідусь умовчав. Умовчав про страх, про голод, про біль, про розпач і про річки крові, що заполонили в ті роки півсвіту. Не розповів він мені про табори військовополонених, про жорстокість німецьких солдатів, про катування, про страти. Я довідалася про все
з фільмів, із підручників з історії, з творів письменників, що пройшли війну... Довідалася, щоб ніколи не забути. Такі речі врізаються в пам'ять назавжди. Я вважаю, що ніхто не повинен забувати про ту війну і про те, якою ціною далася нам перемога. Кожен зобов'язаний пам'ятати, що зараз він живе завдяки тим, хто загинув у той страшний час. У багатьох з них були діти, і вони залишилися сиротами, багато хто просто нічого не встиг зробити в житті — пішли на війну просто зі шкільної лави. А багато хто дотепер лежить десь у лісі непохованими... Забути про це — все одно, що вчинити злочин.
Полеглим воїнам споруджують пам'ятники, про їхні подвиги пишуть книги, про війну виходять цикли передач.
Чи досить цього? Думаю, що ні. І хочу прожити своє життя гідно, тому що воно занадто дорого комусь обійшлося.
Петрова Олена 11-А
 
SIraДата: Вівторок, 19.10.2010, 16:43 | Повідомлення # 9
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Війна
Багряна квітка розцвіла... Її чаруючо-страхітливі пелюстки, кольору крові, розпустилися у Європі і охопили блакитну планету... Вони зблискують вибухами, вібрують пострілами... Аромат цієї незвичайної квітки - запахи газових камер, мільйонів людських трупів... Її зерна - бажання домінувати, бути вищими за інших, жага влади, недосконалість політичного устрою...
Багряна квітка - війна... Глибоко пустила вона свої корені, щільно охопила світ... Лише де-не-де пробиваються тремтливі підсніжники мистецтва, любові... Сліпучо-білими пелюстками осяюють, очищують душі, пробуджують щирі, ніжні почуття, виривають із пазурів кривавої квітки...
Там де проростає підсніжник, відступає, тане гранітна крига кривавої квітки і з'являється блакитноока незабудка... Її небесні очі зазирають у душу, викликають щемливе відчуття туги і жалю, немов промовляють: "Незабудь!..Незабудь!.."
Синяк Ірина 11-Б
 
CelДата: Середа, 20.10.2010, 20:39 | Повідомлення # 10
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Твір про війну
З перших рядків хочу попередити, що нічого особливого у творі не буде, про це свідчить сама назва....
Я ніколи не був на війні, не бачив і навіть не чув достовірних фактів про неї, описуючих якісь деталі, а не лише голі дати чи події. Чи то я такий ледащо, чи то це не так і важливо, щоб мені хтось розповів, чи показав, як воно було...
Виходячи з цього, усе, що я б не написав, буде базуватися на ідеологічно-повчально-патріотичних промовах чи текстах з підручника історії. А я так не люблю цей безглуздий пафос...
Твір про війну, у якому йшлося б про усілякі «жахи», «смерть» чи «біль», був би сповнений дитячої наївності, бо війна – це всього лише політика і торгівля. Торгівля навіть переважає. Скільки життів коштуе клаптик землі? Декілька сотень тисяч? Купую!
Про війну можуть упевнено писати лише три типи людей: історично обізнані люди, наївні ідеалісти та брехуни. Ніяк не виберу, до кого ж себе віднести. Нормальній людині нема чого особливого сказати про війну- страшно, вбивства, вогонь, грабіж... все. Я так зрозумів, що від мене вимагалось написати глибоко філософський чи алегоричний трактат, за який я отримав би хорошу оцінку та визнання. Але я так давно перестав писати лише заради оцінок...
Війна чорнить людство, як бруд – шахтаря, але саме добуте ним вугілля змусить спалахнути великий життедайний вогонь. Не знаю навіть, що ще додати, продовжувати свої «перли» чи процитувати відомих людей, які також не були на війні, але зуміли написати декілька яскравих рядків...
Бажаєте знати про війну? Прапор вам у руки і Твардовський на допомогу, а я нічим вам не можу допомогти, бо виріс на культивованих вами ж штампах...


Меняются и время, и мечты...
 
МаргошаДата: Четвер, 21.10.2010, 08:47 | Повідомлення # 11
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Війна.
Чуючи слово "Війна" у людей різного віку виникають різні думки, емоції, а у деяких навіть спогади... Вивчаючи історію, жодного разу, я не чула, що суперечки між країнами принесли щастя та добробут у світ. Зазвичай, все закінчується загибеллю мільйонів людських життів, економічною кризою, розгромом будівль, заводів, тощо. У ході війни території країни перетворюються на руїни. Руїни, у свою чергу, вкриті тілами людей, яким не вдалося вижити та повернутися до рідної оселі. Останьою світовою війною, була так звана "Вітчизняна",яка розпочалася у 1939 році. Ця війна, вважається наймасштабнішою запеклою ворожнечою між країнами світу. Одна з найбільших трагедій ХХ ст.
Берест Маргарита.


Повідомлення відредагував Маргоша - Четвер, 21.10.2010, 08:48
 
LyubaДата: Понеділок, 01.11.2010, 16:57 | Повідомлення # 12
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Попри десятиліття, що минули з часу закінчення Великої Вітчизняної війни, гордість за переможців і сум за загиблими наповнюють серця кожного. Увіковічена в камені, живопису, художньому слові героїка минулого постійно нагадує про себе.
Пам’ять війни сьогодні співвідноситься з такими морально-етичними поняттями як громадянський обов’язок людини перед іншими людьми і суспільством, відповідальність, чесність, совість тощо.
Дуже багато написано про події Великої Вітчизняної війни. Це цілий літературний літопис безсмертного подвигу нашого народу: література воєнних троків, твори письменників та поетів післявоєнного часу, сучасна вітчизняна та світова література.Кожна сторінка, кожне слово цих творів сповнено високого героїзму, мужності, любові до Батьківщини, до свого народу. Вони пройшли крізь серце авторів, тому безсмертні і безцінні для прийдешніх поколінь, особливо для нашої молоді, яка може відкрити для себе світ справжнього героїзму, справжніх почуттів. Відкрити й гордитися тим, що вона є частиною того народу, який відстояв у лиху годину право на мирне життя.
Дорошенко Люба,11-Б клас)))
 
YulyashaДата: Понеділок, 01.11.2010, 17:42 | Повідомлення # 13
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Постійно на земній кулі йдуть війни. Кожен день хтось десь воює, помирає. Для всіх навіть співчуття не вистачить. Найбільше болять людині війни на її території. 9 травня святкували річницю перемоги. Який незвичайний цей день! Весна вже давно почалась, але саме в цей день все буяє і кипить у цвіту; у цей день найкрасивіша весна, найбільший цвіт, найчарівніші квіти, наймиліша музика і найдобріші люди. Цей день на всіх накладає печатку милосердя, доброти, якоїсь патріотичності, урочистості. Щемно на серці, боляче дивитись на останніх ветеранів. Їх уже зовсім мало, і з кожним роком вони бідніші і бідніші. Гірко і соромно їм дивитися в очі, бо держава зробила їх жебраками. Зносилися костюми, скоро ні до чого буде і ордени чіпляти. Отак ми їх шануємо. А вони воювали за Батьківщину, за нас...
Сорокіна Юлія 11-А
 
♥Your_Sweet_Dream♥Дата: Середа, 03.11.2010, 20:41 | Повідомлення # 14
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Минають роки, відлітають у вічність. Виповнилося вже 65 років з часу визволення нашої країни від німецько-фашистських окупантів. Цілих 65 років із тієї травневої ночі, коли замовкли останні постріли гармат, настала тиша, прийшов мир довгожданий, вистражданий, оплачений найвищою ціною, ціною крові і сліз. Все далі відходять грізні і важкі роки Великої вітчизняної війни, але не згасає пам’ять про тих, хто не шкодував своєї крові, хто приніс на олтар свободи найдорожче – життя. Кожен з нас поділяє думку, втілену в словах: Ніхто не забутий, ніщо не забуте!”.
Як символ всенародної вдячності і пам’яті про тих, хто віддав своє життя за Батьківщину, люди запалюють полум’я Вічного вогню. Незгасно пломенить він дні і ночі на могилах воїнів. Це – вогонь пам’яті живих про загиблих, вогонь пам’яті серця. Це пам’ять – вдячність наша за мирне життя, за чисте небо, це – біль за тих, хто віддав життя, щоб ми жили щасливо. І до Вічного вогню в урочисті і будні йдуть сивочолі ветерани, солдатські вдови, їхні діти, онуки.
Вічно живим полум’ям горітиме священний вогонь людської Пам’яті.
Хай вогонь Пам’яті горить у наших серцях та передається від покоління до покоління. Вічна слава героям!

Бігун Еліна 11-Б клас

 
ВікуськаДата: П`ятниця, 05.11.2010, 10:00 | Повідомлення # 15
Рядовий
Група: Пользователи
Повідомлень: 1
Нагороди: 0
Репутація: 0
Статус: Користувач
Скільки існує світ - стільки й існують війни. Світ ділили, переділяли, знову ділили... Жодна держава не існує вічно: то приєднується до чогось, то відділяється, то її знищують. Іде безкінечний переділ світу.
Війни міждержавні і громадянські, локальні і світові, справедливі і загарбницькі. Ще за печерних часів люди воювали за їжу, за зручнішу печеру, за жінку. Піжніше - за іншу здобич, за дорогоцінне каміння, перли і золото, за невільників. Потім загарбували території заради корисних копалин, світового панування...
На жаль, війни роблять не народи, а лише окремі постаті. Скільки історій існує про те, як із-за дрібниці починалося братовбивство. Так легко підбурити на національну ворожнечу - і так важко зупинити кровопролиття.
Згадайте, війна і мир ходять завжди поруч, а треба, щоб наше людське життя було спокійним і тихим, без сліз, горя та втрат. Як відомо, життя є найдорожчим багатством, а війна може з легкістю його забрати.
Королькова Вікторія 11-Б


Повідомлення відредагував Вікуська - П`ятниця, 05.11.2010, 10:01
 
Форум » Ви-перемогли, ми-памятаємо! » "Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів" » "Шляхами подвигу і слави наших батьків і дідів" (присвячений 65-й річниці від дня Перемоги у Великій Вітчизня)
Сторінка 1 з 212»
Пошук:


Copyright MyCorp © 2017
Безкоштовний хостинг uCoz